Щодо введення воєнного стану в Україні

26 листопада 2018 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”», яким затверджується відповідний Указ Президента України від 26 листопада 2018 року № 393 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі – Указ) з таким застереженням:

воєнний стан вводиться в Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернігівській, а також Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях та внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії.

Пунктом 1 Указу вводиться в Україні воєнний стан із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року.

Відповідно до п. 3 Указу у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Слід відзначити такі конституційні гарантії що можуть бути обмежені:

Ст. 30 Конституції України – Кожному гарантується недоторканність житла.

Ст. 31 Конституції України – Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Ст. 32 Конституції України – Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Ст. 33 Конституції України – Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Ст. 34 Конституції України – Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Ст. 38 Конституції України – Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Ст. 39 Конституції України – Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Ст. 40 Конституції України – Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Ст. 41 Конституції України – Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ст. 42 Конституції України – Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Ст. 43 Конституції України – Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Ст. 44 Конституції України – Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Ст. 53 Конституції України – Кожен має право на освіту.

Статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі – Закон) встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема:

– встановлювати посилену охорону важливих об’єктів національної економіки та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, і вводити особливий режим їхньої роботи. Перелік об’єктів національної економіки та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, що підлягають посиленій охороні в умовах воєнного стану, затверджується Кабінетом Міністрів України;

– запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів;

– використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;

– примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка;

– запроваджувати комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;

– встановлювати особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;

– перевіряти документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України;

– встановлювати заборону або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан;

– у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян телекомунікаційне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп’ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв’язку;

– вилучати у підприємств, установ і організацій навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;

– встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ;

– проводити евакуацію населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення, згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

– запроваджувати у разі необхідності нормоване забезпечення населення основними продовольчими і непродовольчими товарами, лікарськими засобами і виробами медичного призначення;

– усувати з посад керівників підприємств, установ і організацій за неналежне виконання ними визначених цим Законом обов’язків та призначати виконувачів обов’язків керівників зазначених підприємств, установ і організацій;

Загальне керівництво запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану в умовах воєнного стану здійснює Президент України (стаття 11 Закону).

Національний банк змінив порядок розрахунку Українського індексу міжбанківських ставок

нбу

Національний банк України запроваджує низку змін до методики розрахунку Українського індексу міжбанківських ставок (UIIR), який розраховується та оприлюднюється Національним банком з грудня 2015 р. з метою надання учасникам ринку об’єктивних індикаторів вартості гривневих ресурсів на міжбанківському ринку України. Про це повідомляє прес-служба НБУ.

Так, наразі для розрахунку UIIR використовуються дані із систем КредІнфо та ВалКлі, а методика базується на визначенні середньоарифметичного значення після відсікання 20% угод з найвищими ставками, та 20% угод з найнижчими ставками.

Нова методика передбачає використання інформації про угоди, укладені банками на міжбанківському кредитному ринку, яку Національний банк отримує через канали обміну інформації від торгівельно-інформаційних систем, а також двоступеневу систему відсікання угод параметри яких з різних причин відхиляються від параметрів переважної більшості угод відповідного дня, а, отже, такі угоди є не репрезентативними для їх врахування при обрахунку UIIR. Спершу із наявного ряду угод відсікається 5% угод за найбільшими, та 5% угод з найменшими ставками. На другому етапі відсікаються угоди із ставками, які відхиляються від середньоарифметичного значення ставки ряду угод, що лишився, більш ніж на два стандартних відхилення.

Відповідні зміни закріплено Рішенням Правління № 466 від 19 липня 2018 року «Про затвердження Змін до Порядку розрахунку та оприлюднення Українського індексу міжбанківських ставок (Ukrainian Index of Interbank Rates, UIIR)». Вони набувають чинності 1 серпня 2018 року.

Новий погляд на вартість частки учасника у разі виходу з товариства (читати 3 хвилини)

Корпоративні права

У разі, якщо Ви вирішили продати свої корпоративні права, то перш за все необхідно визначитись із найбільш економічно вигідним шляхом їх відчуження, а саме: відчуження частки у статутному капіталі товариства за договором (продаж, дарування, міна та інші правочини) або вихід із складу учасників товариства.

Досить зрозуміло, що у першому варіанті вартість відчужуваної частки у статутному капіталі визначається шляхом досягнення домовленості з істотних умов договору безпосередньо між сторонами такого правочину.

Проте, не завжди легко знайти покупця або запропонована ціна не влаштовує.  Зазвичай у такій ситуації опиняються міноритарні інвестори, коли їх частку бажає придбати за заниженою ціною лише мажоритарний інвестор або на таку частку відсутній попит взагалі.

Саме у таких випадках доцільніше “продати” свою частку безпосередньо товариству. При цьому, відповідно до  частини 2 статті 148 ЦК України, статті 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов’язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства (формула повинна виглядати наступним чином = дійсна (ринкова) вартість основних засобів + нематеріальні активи –  зобов’язання товариства).

Таким чином, у разі виходу з товариства доцільно узгодити з товариством незалежного суб’єкта оціночної діяльності, який здійснить  оцінку вартості чистих активів, та на підставі чого здійсниться виплата за частку учасника в статутному капіталі товариства.

Така позиція обґрунтовується постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 по справі №925/1165/14.

Справа розглядалась Великою Палатою Верховного Суду у зв’язку із необхідністю касаційним судом відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

У постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 року в справі N 910/10168/13 сформульована правова позиція, що “вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення)” і що висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився і Вищий господарський суд України, про те, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, визначається виключно із дійсної (ринкової вартості) об’єкта оцінки, з урахуванням загальної концепції визначення ринкової вартості об’єктів нерухомого майна, без урахування іншого майна товариства, є необґрунтованими”. Виходячи з викладеного вище Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відійти від цієї правової позиції.

Так, Велика Палата Верховного Суду у п. 6.9 постанови від 24.04.2018 по справі №925/1165/14 зазначає, що за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

 

Автор: Пронін Григорій

IX Щорічна конференція юрисконсультів

КИЇВ – 20 квітня 2018 року. Завершила свою роботу IX Щорічна конференція корпоративних юристів (юрисконсультів), що об’єднала під одним дахом корпоративних юристів і зовнішніх консультантів, суддів ВС, очільників державних органів та установ і лідерів юрринку.

Детальніше про Конференцію можна дізнатися тут.

Поверніть незаконно утримані податки з пенсії

Повернення пенсії

Рішенням  Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі № 1-6/2018 положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Саме зазначене рішення Конституційного суду надає Вам можливість повернути   незаконно утримані податки, які нараховувались на Вашу пенсію починаючи з 01.07.2014 року.

З початку нам необхідно визначитись з розміром податків, які Ви можете повернути. Слід враховувати, що податки нараховувались на пенсії, які в 2014 році перевищували 10 000 грн, в 2015 – 3 654 грн., 2016 – 4 134 грн., 2017 – 12 470 грн. Для цього Вам необхідно зазначити розмір Вашої пенсії у нижченаведених формулах:

Отже, ми розрахували кількість грошей, які можна повернути. Надалі Вам необхідно звернутись до пенсійного фонду задля отримання довідки про суму нарахованої та фактично сплаченої пенсії за період з 01.07.2014 по 27.02.2018  з наведенням її детального розрахунку в тому числі суму утриманих податків. Зразок довідки можна завантажити тут.

 

Оскільки Пенсійний фонд України в жодному разі не здійснить Вам повернення грошей, тому слід звертатись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.  

При зверненні до суду слід врахувати вартість судового збору, який розраховується виходячи з ціни позову. Так, при стягненні суми коштів до 704 800 грн. сума судового збору складатиме 704 грн. 80 коп (1% ціни позову та не менш ніж 704 грн. 80 коп). Кошти, витрачені на судовий здір, повертаються Вам при задоволенні позовних вимог.

У разі наявності питань наша команда фахових юристів готова надати вам безкоштовну правову допомогу у робочий час. Зв’яжіться з нами.

 

Останні зміни у примусовому виконанні рішень та загальні тенденції

реформа примусового виконання рішень

Так нещодавно було прийнято Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», який був необхідний для успішного впровадження Міністерством юстиції розробленої реформи примусового виконання судових рішень, то наразі введено інститут приватних виконавців та запроваджена змішана система примусового виконання рішень.

Після прийняття модернізованого Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження», до минулої редакції цього ж закону, також були внесені деякі доповнення та зміни, головною метою котрих було значне посилення відповідальності з боку боржника та одночасне зменшення у бік мінімізації можливого впливу  державного виконавця на перебіг процесу виконання у частині надання потенційних переваг будь-яким сторонам виконавчого провадження, безпідставного повернення виконавчих документів без прийняття їх до виконання та загального затягування термінів виконання.

Існуючи проблеми у процедурній частині виконавчого провадження, відповідно до наявних реалій, варто розділити на декілька основних напрямки.

Передусім, це очевидна наявність законодавчих чинників, унеможливлюючи належне виконання деяких категорій рішень ще на нормативному рівні та у цілому значно зменшуючи ефективність примусового виконання. Деякими нормативно-правовими  актами встановлені чіткі мораторії щодо звернення майнового стягнення для певних категорій боржників.

По-друге, наявні проблеми щодо своєчасного та швидкого отримання достовірних даних про боржника та його джерел отримання доходу, загального майнового стану шляхом  забезпечення безпосереднього доступу виконавця до потрібних реєстрів, де міститься необхідні данні, у тому числі і с правами реєстратора, з метою обтяження майнових прав чи виявленого майна з метою забезпечення належного виконання рішення.

Згідно з вимогами ст.18 ч.5 профільного закону, чітко означено право на безпосередній доступ виконавця до необхідних даних про боржників, їх коштів та доходів (конфіденційна частина також), про які вказано у державних реєстрах і базах, насамперед електронних, та майна у цілому. Зазначається, що у державного виконавця є безпосередній доступ тільки до тих даних, що внесені у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Також він може направляти та одержувати у електронному форматі дані від органів ПФУ та ДФС щодо наявності доходів у боржника та рахунків у банках. Проте існує надзвичайно складне питання щодо отримання даних про:

  • нерухоме майно, право власності на яке було оформлено ще до 2003 року.
  • річкові та морські судна, так як дані про них є виключно у Судновій книзі України та Державному судновому реєстрі України, які ведуться тільки в паперовому форматі, а тому для отримання необхідних даних державний виконавець змушений направляти запити у письмовій форму до органів, як займається реєстрацією річкових та морських суден.
  • ідентифікаційний податковий номер боржника, так як у державного виконавця немає можливості направляти потрібні запити до органів ДФС через автоматизовану систему задля оперативного отримання необхідних даних.
  • техніку сільськогосподарського призначення, так як наявна автоматизована система не дає змогу здійснювати взаємний обмін даними з Держспоживслужбою, яка, власне, і веде потрібний реєстр.

Для забезпечення оперативного отримання потрібних даних щодо боржника, виникає потреба розширення безпосереднього доступу до Реєстру довіреностей чи інших реєстрів з метою з’ясування побіжної інформації про майно боржника. Маючи змогу одразу після відкриття виконавчого провадження отримувати необхідний обсяг даних про боржника, залишиться лише проблема дотримання вказаних у Законі термінів прийняття рішень або ж вчинення виконавчих дій, враховуючи особливості конкретного рішення, яке, відповідно, потрібно примусово виконати.

Зауважимо, що вся діяльність у області примусового виконання рішень загалом достатньо законодавчо врегульована. Приватні та держвиконавці мають користуватися ідентичними процесуальними нормами, мають однакову сферу відповідальності і фактично спільні обов’язки та права. Виключення тільки у комерційних засадах діяльності приватних виконавців. Проте, до важливих переваг для приватних виконавців слід віднести саморегулювання ними навантаження, яке можна корегувати у питанні кількості виконавчих документів, наявних на виконанні, та спроможність користуватися допомогою помічників.

Проте, варто зауважити, що за минулі роки знизилось і навантаження на держвиконавців. Ця тенденція пояснюється об’єктивними причинами. Передусім, це зменшення кількості виконавчих документів через суттєве зменшення кількості винесених судових рішень та обов’язковістю сплати авансу стягувачами, що передбачається профільним законом «Про виконавче провадження» ст. 26,  та необхідністю, якщо порівнювати з минулою редакцією закону, сплати виконавчого збору боржником.

Отже, варто зауважити, що всебічна автоматизація виконавчого процесу, у найближчій перспективі, повинна призвести до звуження межі області конкуренції поміж приватними виконавцями та державними. Через наявні обставини, будуть звертати уваги насамперед на професійний рівень конкретного виконавця, терміни та якість виконання конкретних виконавчих дій. Підсумовуючи, наявність альтернатив для стягувача позитивно вплине у цілому на загальний розвиток усієї системи примусового виконання.

 

Поліграф. Правові аспекти.

Полиграф

В той час, коли наша держава активно втілює в життя різні методи боротьби з корупцією та запроваджує новітні форми протидії злочинності актуальності набуває необхідність розширення сфери поліграфних досліджень. Широкого використання поліграфні пристрої набули під час досудового слідства, що, в свою чергу, допомогло встановити осіб,
причетних до вчинення тих чи інших злочинів. Ефективність застосування поліграфа на досудовому слідстві було також доведено слідчою практикою в багатьох країнах. Проте, парадоксально, що за умов такої ефективності поліграфа це питання до цього часу залишається законодавчо не врегульовано. Отже, як в правовому полі оформити роботу поліграфолога за допомогою якого захистити свій бізнес щоб у подальшому мінімізувати проблеми у вашій компанії?

З поліграфологом не обов’язково укладати трудовий договір, а достатньо заключити договір про надання послуг в якому визначити необхідний обсяг робіт, ціну, місце проведення, а у разі, якщо ці умови змінні просто визначити, що такі умови будуть визначатися окремими заявками чи замовленнями до такого договору. Також, у договорі необхідно передбачити умови конфіденційності. Щоб упевнитися в достатній кваліфікації спеціаліста запитайте у нього документи, що підтверджують його рівень освіти (це диплом про вищу освіту, сертифікат про закінчення курсу підготовки поліграфологів, посвідчення поліграфолога). Не зайвим буде перевірити чи внесений такий спеціаліст до Єдиного реєстру поліграфологів України.

Найчастіше поліграфологів запрошують для перевірки та підбору кадрів на підприємство, особливо якщо сфера діяльності такого підприємства пов’язана з фінансами та товарно-матеріальними цінностями або касово – апаратним обслуговуванням але поліграфолог необхідний і у разі проведення внутрішнього службового розслідування або для
тестування наявного персоналу компанії. Звичайно, за відсутності законодавчого врегулювання діяльності поліграфологів та за умови заборони втручання в особисте життя особи не можливо примусити будь-кого проходити тестування на поліграфі але якщо вже ви отримали таку згоду, то варто її юридично оформити щоб уникнути в подальшому непорозумінь. Особа, яка буде залучатися для проходження тестування має підписати згоду на проходження такого тестування, а також згоду на оброблення персональних даних.

Варто готуватися до великої хвилі перевірок та обшуків

Як вже всім відомо, Кабінет Міністрів України скасував дію мораторію на перевірки, а саме КМУ сформовано перелік державних органів, на які не поширюється Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». До такого  привілейованого переліку увійшли:

    • органи державного ринкового нагляду;
    • сфери ветеринарної медицини, карантину та захисту рослин;
    • санітарного нагляду;
    • Держспецзв’язку;
    • Держлікслужби;
  • Держгеонадра;
  • Держгеокадастр;
  • ДСНС.

 

Також привертає увагу й нещодавно опубліковані Судово-юридичною газетою статистичні дані щодо поданих на розгляд слідчим суддям клопотань, скарг, заяв під час досудового розслідування. Порівнюються 2012 та 2017 роки.

Так  в 2012 році слідчі звертались до суду з клопотаннями щодо проведення обшуків 2 645 разів, а щодо тимчасового доступу до речей і документів 10 152 раза.

В 2017 році клопотань щодо обшуку скеровано 118 884, а щодо проведення тимчасового доступу до речей і документів 257 744.

У порівнянні цих років кількість звернень слідчих до суду збільшилося в 45 та 25 разів відповідно.

Слід наголосити і на тому, що у 2012 році  зареєстровано приблизно 447 тисяч злочинів, у 2017 році приблизно 496 тисяч злочинів. Як вбачається, кількість злочинів збільшилось на 1,1 рази або приблизно на 10 %.

З вищевикладеного вбачається, що слідчі органи показують зростаючу динаміку та власний інтерес до проведення дій, спрямованих на вилучення майна або створення для осіб вкрай стресових ситуацій. Зазначене може бути спрямовано на збір фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження, або на вимагання банального хабаря.  Однак, в будь-якому разі вже слід готуватися до такої хвилі.

 

Законопроектом від Мінекономрозвитку пропонується звільнити роботодавців від обов’язку подавати повідомлення про прийняття на роботу працівника

2 березня 2018 року Мінекономрозвитку оприлюднило проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”.

Як зазначено у пояснювальній записці, зміни вносяться з метою “поліпшення інвестиційного клімату України за напрямами, обраними внаслідок комплексної оцінки відповідності законодавства України кращим світовим практикам, описаним Групою Світового банку у методології рейтингу Doing Business”.

 

Що пропонується законопроектом?

1) Звільнити роботодавців від обов’язку повідомляти ДФС про прийняття працівника на роботу до початку роботи за укладеним трудовим договором.

Згідно з передбаченими змінами, працівника не можна буде допускати до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Якщо інформація про прийнятого працівника не була відображена у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний протягом 1 робочого дня після спливу граничного строку подання такого податкового розрахунку повідомити ДФС про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабміном.

 

2) Внести зміни до КУпАП щодо захисту прав акціонерів. Зокрема, передбачити:

  • відповідальність осіб із заінтересованістю та посадових осіб акціонерного товариства за збитки, завдані правочином із заінтересованістю, згода на вчинення якого була надана мажоритарним акціонером або призначеними ним особами (штраф у розмірі від 100 до 500 н.м.д.г.з позбавленням права займати будь-які посади в органах управління господарських товариств);
  • включення питання про вибір незалежного аудитора публічного акціонерного товариства до виключної компетенції загальних зборів акціонерів;
  • поширення правила про обов’язкову пропозицію викупу на акціонерів, які придбавають 50% акцій товариства;
  • розширення переліку правочинів, які вважаються правочинами із заінтересованістю.

 

3) У Господарському процесуальному кодексі України передбачити можливість витребовування категорії доказів (без зазначення індивідуальних ознак кожного витребовуваного документа).

Уточнено, що сторона має право подати клопотання про витребування групи документів як доказів. У клопотанні про витребування групи документів як доказів зазначаються відомості, передбачені частиною другою цієї статті, а також ознаки, за якими відповідну групу документів може бути ідентифіковано.

 

4) У Цивільному кодексі України передбачити зміни у сфері забезпечення виконання договірних зобов’язань:

  • зобов’язання може бути забезпечене шляхом передання кредиторові у довірчу власність майна – об’єкту забезпечення;
  • кредитор виступає власником майна (на відміну від застави) та може реалізувати об’єкт забезпечення від свого імені у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань;
  • об’єкт забезпечення не входить до ліквідаційної маси боржника або кредитора, а тому порушення провадження у справі про банкрутство не зможе завадити зверненню стягнення на майно (на відміну від застави, де процедура банкрутства може заблокувати звернення стягнення на майно на кілька років);
  • боржникам надаються певні гарантії, які б дозволяли зменшити ризики зловживання кредиторами (довірчими власниками) своїми правами;
  • статус кредитора як довірчого власника обмежує можливість боржника вивести об’єкт забезпечення з-під обтяження та уникнути виконання зобов’язання.

 

5) У сфері будівництва (зміни до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”):

  • виключається можливість здійснення архітектурної діяльності особами, які не здобули вищої освіти за необхідним напрямом професійної атестації;
  • встановлюється швидка та прозора процедура присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна;
  • скасовується обов’язок сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту.

 

6) У сфері взаємовідносин держави та суб’єктів господарювання виключається необхідність застосування печаток суб’єктами приватного права, які не виконують публічні (делеговані) повноваження.

 

7) У сфері відновлення платоспроможності та банкрутства:

  • встановлюється перехід повноважень зборів кредиторів та комітету кредиторів до мажоритарного кредитора;
  • надається можливість позасудового звернення стягнення на заставлене майно у випадку встановлення судом у справі про банкрутство наявності вирішального впливу кредитора, вимоги якого забезпечені заставою.

 

8) У сфері правочинів з нерухомістю виключається можливість безпідставного витребовування експертної грошової оцінки земельної ділянки під час нотаріального посвідчення договорів про відчуження такої земельної ділянки, які укладаються між юридичними особами.

 

У разі прийняття цього Закону, він набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Президент підписав Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів

Президент підписав Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів.

За умовами корпоративних договорів його сторони зможуть взяти на себе зобов’язання реалізовувати свої корпоративні права у спосіб, передбачений законом, і / або утриматися від реалізації таких прав. Ними можуть бути передбачені:

– обов’язок сторін голосувати на загальних зборах у спосіб, визначений договором;

– обов’язок сторін погоджувати придбання або відчуження частки / акції за заздалегідь визначеною ціною і / або в разі настання визначених у договорі обставин утримуватися від відчуження часток / акцій до настання визначених у договорі обставин;

– обов’язок сторін вчиняти інші дії, пов’язані з управлінням суспільством, його припиненням або виділенням з нього нової юридичної особи;

– умови або порядок визначення умов, на яких учасник / акціонер – сторона договору має право або зобов’язаний буде придбати або продати частки / акції товариства, і визначати випадки (які можуть залежати або не залежати від дій сторін), коли таке право чи обов’язок виникає.